Криза – це завжди про новий початок, але цей бік важко побачити, коли проходиш крізь важкі часи. Та не побачивши початок, не зможеш рухатися вперед

Якщо ви читаєте нашу сторінку, то можете здогадатися, що йдеться про новий заїзд нашої Четвертої Хвилі Ветеранської Хати на псевдо Цунамі. Ми вже відчуваємо фінал програми, і навіть дивно, що ми разом вже (лише?) три місяці. Час пролетів, втім всередині відчуття, наче минуло набагато більшеНасправді так і є. Ми перепрожили роки травм та болісних спогадів, зустрілися зі своїми демонами та відпустили їх, подякувавши за службу. Вони були власними частинами, які народилися в найкризовіші моменти життя. І тепер час стати цілісними – зібрати це Лего до купи і більше не губити нічого дорогою.
Заїзд розпочався з асоціативної практики. Кожен учасник обирав предмет, який має власну історію і ділився, чому саме він привернув увагу та яку історію пробуджує у пам’яті. Здавалося б прості речі, але вони відкривають несподівані двері до власних переживань і відчуттів. Це як знайти прихований рівень у грі.
А головною темою цього заїзду була фотовиставка учасника Першої Хвилі, ветерана, викладача фотомистецтва та без пʼяти хвилин психолога Олексія Ковалевського "Одне фото – одна історія. День з військовим та військовою". Це не просто світлини – це важливий документальний проєкт про героїзм військових на війні та в мирному житті. Про той самий новий початок, навіть після надважких поранень. Було дуже символічно презентувати його саме у День ЗСУ. Ми вкотре переконалися: щоб бути героєм, не обов'язково щодня робити подвиги, іноді достатньо просто вибрати жити далі.(До речі, якщо ви пропустили попередній пост про цю подію – подивіться, поширте і, звісно, відвідайте її. Не пожалкуєте.)
А ще наші психологи-стажисти, які вже цього місяця захищатимуть свої дипломні роботи, провели демо-сесії для учасників. Як завжди була довіра, щирість і глибока робота, що робить наш проєкт живим і важливим. Це було, як отримати "тест-драйв" справжніх психологічних сесій. Тільки тут ти розумієш, яка це насправді складна й ювелірна робота, якої професійності вона вимагає.
Тим часом тривають репетиції випускного номеру – творчий процес кипить! В прямому сенсі, в кімнаті було так гучно, що нас було чутно задовго за її межами.
Ми багато сміялися. І цей багатоголосний сміх дав змогу скинути напругу завжди складного українського тижня. Ненадовго забути про обстріли, блекаути, роботу, загальну невизначеність, про все.Безцінно для дорослих серйозних людей.
Необхідно – для тих, хто зустрівся з війною віч на віч.Ми на фінішній прямій і водночас на початку нового життя. І ми робимо це разом, адже наші взаємини вже вийшли за межі санаторію. Це і є найважливіший результат – знайти своїх.
Долучайтесь і ви до нових Хвиль "Ветеранської хати". Підтримайте проєкт коментарем, вподобайкою та поширенням - разом ми робимо велику справу!
Проєкт "Ветеранська хата" реалізується при підтримці Державна служба зайнятості та в партнерстві з Центром Ветеранського Розвитку Київський національний університет імені Тараса Шевченка.