Фінішна пряма вже дихає нам у потилицю, а ми досі не можемо в це повірити

Цей заїзд приніс тихе, але дуже чітке усвідомлення, що наш простір, саме в такому складі, з цим настроєм і відчуттям безпеки, поступово добігає кінця.
Під час роботи з асоціативними картками разом із психологинею Людмилою Григорівною Царенко учасники почали підбивати перші підсумки свого шляху. Разом з усіма переживаннями, змінами, задоволеними і ще незакритими потребами, вони озвучили те, що було можливо десь недосказано.
Саме на цьому заїзді народжувався ще один важливий сенс - кожен учасник формулював свою власну «формулу життя на Ветеранській хаті». Коротку, але дуже точну. Таку, що стала квінтесенцією всього пережитого на проєкті. Для когось вона про находження спокою. Для когось - про силу. Для когось - про «я можу не бути сильним весь час».Особливим досвідом стали демонстраційні консультації наших психологів-стажистів. Теми складні й болючі, та результати видимі вже зараз. Чи готові наші стажисти на 100%? Ми не знаємо. Але точно переконані в іншому: їхні знання, досвід і присутність уже стають надійним плечем для ветеранів.
Окремої уваги заслуговує повноцінна консультація від наших професіоналів: Людмили Григорівни та Олександра Анатолійовича. Ці 45 хвилин пройшли без ролей та статусів. Лише психолог і клієнт. Людина з власним болем, почуттями й тим, що іноді залишається непоміченим. Можливість почути, що криється за міцними стінами відповідальності та великої цілі.
А ще цей заїзд подарував нам сміх і легкість. Перший сніг та мокрі штани від сніжків - ідеальний бонус після глибокої психологічної роботи. Бо іноді дорослим та серйозним людям для щастя потрібно саме це.Наші скрижалі з пап’є-маше ще досихають, підсумки поступово складаються, вдячність уже відчутна в повітрі.
Перед фінальним шерінгом практика подяки наповнила кімнату густою енергією тепла і любові. Сказати кожному «дякую» вголос чи тихо подивитися в очі та обійнятися - і зрозуміти, що випадкові люди на цьому проєкті не зустрічаються.
Ніхто не вірить, що цей етап великого шляху завершується. І ніхто не планує просто розійтися по своїх дорогах. Тут дуже різні, але водночас схожі люди стали одним організмом. Саме тут народжується опора і стійкість.
Попереду фінал хвилі, а поруч уже відчувається наближення новорічних і різдвяних свят. Час підсумків, тепла і спільності. І час нагадати: усе це можливе завдяки людям, які підтримують проєкт.
Підтримайте Ветеранську хату донатом, поширенням або вподобайкою.Разом ми робимо велику справу !
Проєкт "Ветеранська хата" реалізується при підтримці Державна служба зайнятості та в партнерстві з Центром Ветеранського Розвитку Київський національний університет імені Тараса Шевченка