Перше завершене коло: від учасника «Ветеранської Хати» — до магістра психології
Перше завершене коло: від учасника «Ветеранської Хати» — до магістра психології
Коли у 2024 році стартувала перша хвиля «Ветеранської Хати», ще не було п’яти хвиль, десятків наступних учасників і вже сформованої освітньої траєкторії.
Були перші 20 Хатівців і задум: створити середовище, у якому люди з досвідом війни можуть бути серед своїх, отримати підтримку, спробувати себе в новому напрямі та, якщо це відповідає їхньому власному вибору, рухатися далі — до освіти й професійного розвитку.
Саме з першої хвилі почала складатися модель «Свій до свого» — не як окремий захід чи коротка програма, після якої люди просто розходяться, а як маршрут із можливістю продовження.
Поступово він набув конкретної форми: спільнота і безпечне середовище → підтримка та стабілізація → підготовка до вступу → університет → нові професійні компетентності → професійна реалізація.
Для частини учасників першої хвилі наступним кроком стала психологія.
Вони вступили до магістратури Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчалися, складали іспити, проходили практику, проводили дослідження та писали кваліфікаційні роботи.
23 січня 2026 року десять Хатівців першої хвилі отримали дипломи магістрів психології.
Але для нас цей результат — значно більше, ніж десять дипломів.
Перша хвиля «Ветеранської Хати» сформувала тематично пов’язаний масив із десяти магістерських досліджень, присвячених різним аспектам ветеранського досвіду.
Це важливо, тому що власний досвід війни тут не залишився лише особистою історією. Він став предметом професійного осмислення, дослідження та академічної роботи.
Так формується нове знання про ветеранську спільноту — знання, яке створюється не лише про ветеранів, а й за безпосередньої участі людей, які самі мають досвід війни.
І цей процес продовжується вже у професійній практиці.
Сьогодні всі десятеро випускників працюють.
Вони працюють у ветеранських просторах, зокрема Military Hub, в Інституті психіатрії, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також у реабілітаційних центрах Києва та Київської області. Так професійні знання, здобуті під час навчання, поєднуються з власним досвідом і повертаються у практичну роботу з людьми та ветеранською спільнотою.
Саме тут для нас фактично замкнулося перше коло «Ветеранської Хати».
Люди прийшли до першої хвилі як учасники. Пройшли власний маршрут. Здобули освіту. Отримали нові професійні компетентності. Вийшли у професійне життя.
І тепер це вже не лише історія про людей, які колись прийшли по підтримку.
Це історія людей, які мають власний досвід, професійні знання й компетентності та можуть самі ставати ресурсом для інших.
У цьому для нас один із головних сенсів моделі «Свій до свого».
Не створювати залежність людини від програми.
Не визначати за неї, ким вона має стати.
Не обіцяти однакового результату для всіх.
А створювати умови, у яких людина може у власному темпі пройти свій маршрут, здобути нові знання й перейти до нової професійної ролі, якщо сама обирає такий шлях.
Перша хвиля показала, що такий маршрут можливий.
І він не завершився разом із першим випуском.
Сьогодні ще 8 Хатівців продовжують навчання, а за ними формуються наступні освітні траєкторії учасників програми.
Тому фотографія з вручення дипломів для нас — значно більше, ніж архівний кадр.
Це момент, коли став видимим результат шляху, який розпочався майже два роки тому.
Перші 20 Хатівців. Перші 10 магістрів психології. 10 магістерських досліджень ветеранського досвіду. Перше завершене коло.
А далі — наступні.
Від досвіду — до освіти. Від освіти — до професійних компетентностей. Від професійного знання — назад до спільноти.
Свій до свого.
Ветеранська Хата