А робота з ветеранами - це навпаки. Психолог має допомогти ветерану повернутися в цивільне життя, де не стріляють, не вбивають.Але, на жаль, може вбити слово. Психологічні проблеми в цивільному житті при поверненні настільки серйозні, що ветерани часто повертаються назад на війну, бо там їм легше. Наше суспільство поки що не готове приймати ветеранів гідно. 
Цивільні психологи живуть в іншій системі понять, ніж ті, хто повертається з війни. Окрім того, цивільні психологи часто при роботі з ветеранами наштовхуються на власні психологічні кордони, за якими вони вже не здатні ефективно працювати. Ці психологічні кордони особистості цивільного психолога виявляються меншими, ніж психологічні кордони особистості ветерана. 
У ветерана більша сфера засвоєних травматичних переживань, ніж у цивільного психолога. І він їх викладає, а психолог починає нервувати, у нього самого починаються проблеми. Ви ж чули про, так звану, вторинну травматизацію? Цивільний психолог, попрацювавши з ветераном, має йти до супервізора за допомогою. У нас такі ситуації були. Планка можливостей “мирного” психолога часто нижча ніж планка можливостей ветерана. 
Повне інтерв`ю можна переглянути за цим посиланням: https://mozhna.space/anketa/all