П’ятий заїзд четвертої хвилі “Ветеранської хати” – наш екватор

І, мабуть, найсильніший етап усієї програми.
Ми зайшли в нього вже іншими – трохи втомленими, зате чесними, відкритими і готовими йти вглиб.
Почали з TRE – дозволили тілу говорити замість нас.Ми струшували напругу, тремтіли і відпускали. Стрес, тривогу, і наслідки страшної ночі обстрілу напередодні, коли ти лежиш у темряві й не знаєш, чи цей звук дрона, що наближається, – до тебе.
А потім ранок: ти живий, але поруч у місті – руйнування, загиблі та поранені.І ми знову знали: потрібно бути сильними й жити далі. Попри все.Ми працювали з першими дитячими спогадами – моментами, з яких починалася наша історія.Ми торкалися болю, який впливав на нас все життя: на стосунки, вибори, кордони та установки, про які ми навіть не знали.І були моменти справжнього, без фільтрів, катарсису.
Ось слова нашої учасниці:“Я відчула, ніби я нарешті знайшла себе. Маленьку себе, яку загубила дуже давно через страшну дитячу травму.Вона сформувала мене і навчила бути сильною, обережною й дуже самотньою у ворожому світі.І в роботі з цією травмою, яку я вперше змогла описати на папері, я усвідомила, що ніколи не була сама.Завдяки їй я захищала та дбала про інших, любила і дарувала життя.Я взяла цю маленьку “я” за руку, і ми пішли далі разом.Я вперше в житті відчула легкість і свободу – справжню.”Такі моменти не вигадати.
І кожен, хто проходить через такий катарсис, вивільняє енергію, яка роками охороняла рани від усвідомлення.
У тілесних практиках ми вчилися знову бути в контакті з людьми поруч – рухатися разом, віддзеркалювати, відчувати.
Малювання та пап’є-маше стали тим самим простором “видиху” між серйозною роботою.Часом, коли можна просто бути, творити, сміятися й згадувати, що радість – це теж ресурс. І він наш.
Цвяхи знову зробили свою справу: допомогли відпустити напруження і зустрітися з собою чесно – без думок, без накрутів, без втечі.
На танго ми вчилися довірі.Особливо жінки: дозволити собі рухатися за партнером, не контролювати все й покладатися – це окремий виклик і окрема перемога.
А ввечері нас чекали басейн, сауна та соляна кімната. Рух і ігри у воді, а потім тихе, глибоке розслаблення, яке приходить тільки тоді, коли день прожитий по-справжньому. П’ятий заїзд – це точка, де щось завершується, а щось всередині народжується заново.Де ми вже не просто команда – ми частини одне одного.І ми йдемо далі.Сильніші, чесніші, і значно живіші.
Слава Україні!
Проєкт «Ветеранська хата» реалізується при підтримці Державна служба зайнятості та в партнерстві з Центром Ветеранського Розвитку Київський національний університет імені Тараса Шевченка